Парафія святих апостолів Петра і Павла м. Кропивницький


Богослужіння у першу неділю Великого посту




17 березня 2019 року, у першу неділю Великого посту, у Петропавлівському храмі було відслужено 3 і 6 час та Божественну літургію. Напередодні, у суботу, відслужено вечірню.

Звершив Богослужіння настоятель храму прот. Іван Шубин.

В кінці богослужіння священик виголосив проповідь.

Також цього дня відбулись парафіяльні збори, на яких було обговорено стан діяльності парафії.

 

Проповідь

 

Ось ми вже з вами, дорогі браття і сестри, пройшли перший тиждень Великого посту під час якого боролись, чи намагались боротися з гріхом. Тому сьогодні хочу поговорити про сам гріх, про природу гріха і про те, яким чином визволятися від нього відкриваючи собі дорогу до Бога.

За виразом апостола Івана Богослова “Гріх є беззаконня” (1Ін. 3, 4). Гріх це не тільки невиконання волі Божої, це активний опір Божій волі. Тому святитель Іван Золотоустий говорить, що гріх є нічим іншим, як дією спрямованою проти волі Божої.

Звідки ж появився гріх? Біблія свідчить, що гріх появився через зловживання першими людьми своєю волею, яку вони отримали від Бога. Маючи вільну волю, вони могли і не згрішити: вони могли пережити гріх у своєму розумі чи уяві. Тобто вони могли тільки уявити себе порушниками Божої заповіді. І на цьому зупинитись.

Змій-диявол, приступаючи до першої людини, не міг прямо вплинути на її вільну волю, яку вона отримала від Бога і примусити людину до зла. Але й Бог через Свою любов до людини не хотів втручатися в людську свободу і насильницьким чином запобігти гріху. Гріх перших людей став можливим завдяки свободі волі, якою вони володіли. Тому винуватцем гріхопадіння стала сама людина, яка недобре використала даровану їй свободу і добровільно відкрила для цього свою душу.

Як колись наші прародичі спокусилися облесливими словами спокусника і захотіли бути, як боги, так і сьогодні те саме відбувається і з нами коли ми спокушаємось земними речами, коли, для того, щоб задовольнити свої амбіції ідемо на все, щоб тільки досягти свого. Звідки ж воно все береться? Христос говорить: “Від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. Це те, що оскверняє людину” (Мф. 15, 19-20).

Як же відбувається зародження гріха?

Святі подвижники Христової Церкви, спостерігаючи за поступовим розвитком гріха, вказували на кілька стадій у процесі його розвитку, а також визначали його силу на кожній стадії.

Перша стадія гріховного процесу — це гріховні думки, роздуми, уявлення. Поштовхом до зародження гріха в більшості випадків можуть бути різні гріховні уявлення, відтворення у пам’яті давно минулих гріховних образів, картин, що викликаються через зір, слух, запахи і т. ін. Немає гріха, коли гріховні образи і думки зароджуються в душі людини мимо її волі, а не викликаються добровільно. Це є тільки привід до гріха, якого не могли уникнути навіть великі подвижники. Тому досить важливо для кожного християнина вступити у боротьбу з гріхом саме на цій початковій стадії.

Друга стадія гріховності — це зацікавленість. Людина починає звертати увагу на зародок гріха у своїй душі, виявляє до нього свою зацікавленість, починає прихилятися до нього. Цей момент є вирішальним у моральному житті людини. Тому на цій стадії є необхідною ще більш рішуча боротьба зі спокусами. Тільки ця боротьба вже є набагато важчою, ніж на першій стадії.

Третя стадія гріховності насолода. Слідом за гріховною уявою, за простою зацікавленістю людини до гріха вже тягнеться її серце, її почуття. Насолода від гріховних предметів є гріхом перш за все тому, що серце людини, її почуття мають бути віддані Богові. Відданість людського серця чомусь іншому, а тим більше нечистому, гріховному, є нічим іншим, як зрадою проти Бога, добровільним руйнуванням єдності з Ним. Для боротьби з гріхом на цій стадії людині вже необхідно зібрати всі сили своєї душі, щоби не впасти ще глибше.

Четверта стадія гріховного процесу, що відбувається в душі людини, - це бажання гріха. Від насолодження до його бажання один крок. Різниця між ними полягає в тому, що насолода гріхом перебуває тільки в душі людини, а бажання гріха це потяг до нього — людина вже прагне шукати гріха.

П’ята стадія гріховності людини — це рішучість. Той, хто сповнений рішучості здійснити задумане, в нього вже все продумано і враховано, залишається тільки привести в дію певні механізми та свою силу і винахідливість для остаточного звершення бажаного.

Після звершення всіх п’яти стадій, на яких відбувається зародження, розвиток і утвердження гріха в душі людини, з’являється і сам плід гріха зі всіма його страшними наслідками.

У розглянутому процесі утвердження гріха в душі людини видно, як сили людської душі одна за одною поєднуються з гріхом. Тому боротися з усякими гріховними думками, уявленнями потрібно ще до того, як вони заволодіють нашим серцем. Людина, яка одного разу допустилась якогось певного гріха, вже набагато легше допуститься його повторно. Тому звершений одного разу гріх, якщо він вчасно не буде викоренений через покаяння, але буде час від часу повторюватись, поступово перетворюється у гріховну звичку. Через певний час гріховна звичка поступово переростає у злу пристрасть до гріха. Тоді людина вже стає рабом того чи іншого гріха, стає людиною порочною. Порочна людина має пошкоджену, зіпсовану душу зі спотвореними всіма її силами: розумом, волею, почуттями. І тому коли людина усвідомить, те як вона загрузла у цьому болоті гріха думає, і часто опускає руки.

Але Спаситель Ісус Христос, Який постив у пустелі сорок днів приборкавши спотворену гріхопадінням людську природу, приборкав в ній також і сам корінь гріха, що нищить тіло, душу та свідомість людини, і закладає основу для повного її відновлення. І закликає людину до покаяння. “Покайтесь бо наблизилось Царство Боже” (Мф. 3, 2) — з такими словами почав Свою проповідь Ісус Христос (Мф. 4, 17). Грецьке слово metanoia (покаяння) означає “переміна розуму”. Проповідь Христа стала закликом до радикальної зміни способу думки і способу життя, оновлення розуму і почуттів, відмови від гріховних справ і помислів, преображення людини. Синонімом покаяння є слово навернення, що часто трапляється у Біблії: “Наверніться кожен зі злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші” (Ієр. 18,11). Навернення — це відвернення від гріховного життя і повернення до Того, від Кого пішли, від Кого відпали, від Кого відвернулися. Людина, що кається подібна до блудного сина з євангельської притчі (Лк. 15, 11-24).

Живучи в гріху, блудний син відходить від Бога, але після довгих поневірянь, “опам’ятавшись”, наважується повернутися до Отця. Покаяння починається з розкаяння і навернення “опам’ятався”, які переростають у рішучість (“встану, піду”) і закінчується поверненням до Отця (“встав і пішов”), сповідання гріхів (“я згрішив”), прощенням від Бога (принесіть найкращий одяг”), усиновленням (“це син мій”) і духовним воскресінням (“був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”).

Таїнство покаяння, називається також Сповіддю, встановлене Церквою в глибокій давнині. У Діяннях розповідається, що “багато тих, що увірували, приходили (до апостолів), сповідаючи і відкриваючи діла свої” (Діян. 19,18). Зі сповіді починалося християнське життя колишніх язичників. В християнській традиції Церква сприймається, як духовна “лікарня”, гріх — як хвороба, сповідь — лікування, священик — лікар. Іван Золотоуст говорить: “Ти згрішив? Увійди до Церкви і покайся у своєму гріху... Тут лікар, а не суддя; тут ніхто не осуджується, а кожен приймає відпущення гріхів. Гріх є падінням, помилкою людини, а сповідь допомагає їй піднятися і стати на вірний шлях. Іван Ліствичник говорить: “Покаяння є примиренням з Богом через звершення добрих справ, протилежних колишнім гріхам. Покаяння є очищенням совісті”.



Создан 20 мар 2019



 

ptpl.io.ua: Парафія святих апостолів Петра і Павла м. Кропивницький Cerkva-kr.info: Офіційний веб-сайт Кіровоградської єпархії УПЦ Київського Патріархату